Ігор Світлий ©

З морозу кімната теплом зігріває лице. Ключі — на комод, поверх сумочку, дві рукавички. У лівому чоботі блискавка... «Знов застряє!» Знімаєш за правий і тягнеш — все швидко, як звичка. Розстебуєш гудзики, швидко знімаєш пальто. Спадає з гачка... перехоплюєш, вішаєш знову. Вітальня, кімната... Ось вже відчиняєш вікно, Гардину смикнула — розводиш у сторони штори. Дві теплі долоні лице закривають твоє... І ти відчуваєш, як твій перехоплює подих... Кладеш на долоні свої — ти вже знаєш усе... Змішалися в серці одразу і радість, і подив! Нестримуєш посмішку, линеш в обійми мої, Вуста ще з морозу, жадані, за все найсолодші, І вітер зимовий розтанув у ніжнім теплі, А втому і холод розвіяли дотики ночі. Суботній світанок. Будильник сьогодні мовчить. Пригадуєш щось..., сон минув..., ти сидиш вже у ліжку. Тебе пригортаю до себе, "Здалося на мить..., Ти тут... що наснилося..." "Поруч кохана, я близько". Неділя. Лапатий кружляє за вікнами сніг, Сніжки, сніговик із морквиною - ...

Схилила голову, блищить дзеркальне скло, Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. У них пірнає гребінець, пливе човном, На мить затримавшись, він поринає знову. Змахнула лагідно — мов річка по плечах Спадає темінь, тріпотить в імлі, та грає. І запах трав, весняних квітів... Ми в лісах, Ми десь далеко вже, неначе тихим плаєм... І я завмер, немов розгублений в думках. Біжать долонею крізь пальці води спаду. Здригнувся подих... Бачу у твоїх очах: "Ти щось задумав вже? Кажи. Я бачу, правда?" "А що, я міг би загубитися між хвиль? Вони могли б мене сховати з головою?" А ти всміхаєшся і мружиш погляд свій, Та вже схиляєшся повільно наді мною... --- І ми далеко вже — на плаї, у лісах... Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. Здригнувся подих... Погляд — у твоїх очах. На мить затримавшись, ми поринаєм знову... У шовку твого волосся  (In the silk of your tresses) У шовку твого волосся v.2 (In the silk of your tresses) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Св...

Проводить сонце день, що відлетів, Все більше в ньому від весни здається. Вуаллю приховає у півтінь Знайомі риси в загадкових скельцях. Лиш вогники від полум'я в очах, Що жаром плавлять віск в гарячі краплі... Ні, неможливо викласти в словах Мою любов до тебе, вечір спраглий. Ти — сонця промінь, від початку блиск, І в серці знову відчуття тремтіння. А я гадав, що вже давно відвик, Та повертає дотик час сумлінно. Лишився світ примарою за склом, Годинники свій біг призупинили. Є я і ти, не відкорковане вино, Твій аромат п’янкий — на смак ванілі...   *** Закат проводит уходящий день, В нём всё видней весенние повадки, Вуалью скроет лица в полутень, Придав чертам знакомым чуть загадки. Лишь огоньки от пламени в глазах, Что плавят жаром восковые свечи, Нет, невозможно выразить в словах Мою любовь к тебе и этот вечер. Ты солнца луч, начавшийся как блик. И в сердце снова ощущенье дрожи, А мне казалось, я давно отвык, Его вернул твой нежный бархат кожи. Остался мир за призра...

Тихо йду по росі, Вранці подих легкий, розчиняється, Застигає туман наче крапля в зеленій траві. А я бачив у сні, Твоя сукня із вітром вітається, Неохоче світанок сестру визнає у тобі. Тихо йду по росі, Я босоніж, вологою жалило, Серце гонить тепло в прохолоді по змерзлих стопах. Я відчув уві сні, Навкруги пахне цвітом і травами, Смак солодкий, як той, що твої залишають вуста. Тихо йду по росі, Краплі перлами наче зриваються, Під ногами твоїми, можливо, на плаї, між гір. Я все бачив у сні, Ну а сни мої вірю збуваються. Я до тебе дійду. Я інакше не зможу, повір. *** Я иду по росе, Утром ранним легко как-то дышится. Оседая, туман каплей стынет в зелёной траве. А я видел во сне Твоё платье от ветра колышется. И рассвет неохотно тебе признавался в родстве. Я иду по росе, Босиком, влага колется севером. И тепло гонит кровь по намёрзшим прохладой стопам. А я слышал во сне, Как вокруг пахнет цветом и клевером. Сладким вкусом любви, что подобен твоим лишь устам. Я иду по росе, Капли жемчугом...

Вечір клопоти дня залишає позаду, Крізь минулого тіні ми входимо в мрії. Тиша простір заповнює, начебто ванну, Спокій нашого серця, у серці - надії. Ароматами кави, вина смак порічки, Дотик ніжний руки, спонукають до дії, Тане світ наче воском спливаюча свічка, Наче я у очах у твоїх поза вії. Нам на хендпані грають мелодію краплі, Мов птахи пролітають хвилинами листя, Ми у кожному подиху, шепоті, такті, Проживаємо нас, осінь, ніч, передмістя. Зупинімося тут, у безмежжі хвилини, Де по-справжньому все, де зникають тривоги. Наші губи неначе підібрані рими, Говори, говори, говори без вимови.   В затишку передмістя (In the Coziness of the Suburbs)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Розповідають нам історії незв'язно, Під дощовий осінній вечір прохолоди. І грає світлом мостова, гуляють тіні, І осінь листям палим огортає місто, Повітря, вітер, наче з арії Пуччіні, Стук твого серця, все наповнюється змістом. Я чую тишу, чую серце, чую серцем, Коли слова втрачають голос, силу, сенси, Коли від дотику твого стає вже легше, І наче ранок, вечір, ніч і осінь перші. Кидають відблиск скла автобуси нечасті, Десь поодинці поспішають перехожі, Мене за спину обіймає тихе щастя, Таке вже рідне, водночас таке несхоже. Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Я щось шепочу, але щось таке незв'язне, І губи теплі, осінь, вечір, прохолодно. Тихе щастя (Silent Bliss) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Час пізньої осені, довгих, щоденних дощів, Опалого парками листя і темного ранку. Написаних настроєм і не відкритих листів, І сумнівів перед дверима холодного ганку. Читаємо книги бувалі, як наче нові, У ковдру загорнуті повністю із головою, Крізь посмішку кажеш тобі до вподоби коли, Сорочка твоя, як парфуми, пропахнута мною. А осінь розпалює літом забутий камін, І спокій та затишок нас загортає в обійми, Здається на все осінь має свій час до зими, Гаряче какао та просто улюблені фільми. Коротшає день та все менше стає кольорів, Міняє палітру на чорну та білу зимову, Тихенько співаю не в голос, як подихом снів, Підспівує осінь дощем під мою колискову. Затишна осінь разом (1) (Cozy autumn together) emotionally Затишна осінь разом (2) (Балада) (Cozy autumn together) Ballad Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

У вікні мерехтіння вогнів кольорових реклам, Світлофорів, машин, ліхтарів, світло, зовнішнє, вулиць, І вони, як в палітрі, прозорістю змішані, скла, По кімнаті тіней наче промені сонця розбіглись. По стіні, та по стелі, вихоплюють світло очей, Залишають на мить та біжать, повертаючись знову, Ледь по лінії тіла торкаємось, рук і плечей, І наповнюють рухи кімнату у ритмі - кізомба. Уповільнено час, не існує ніщо, тільки ми, Крок на тебе, назад, обертання, на місці, на мене, Знову рухи вперед, ми все ближче, ніж наші думки, Крок на тебе, назад, обертання, це все нескінченне У вікні мерехтіння вогнів кольорових реклам, Світлофорів, машин, ліхтарів, наче просто оздоба, Я легенько торкаюсь тебе, теплий подих губам, А кохання танцює у ритмі та русі – кізомба… Кізомба (1) Кізомба (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Знаю я, що цей тиждень задовгий, ніж сили, Та все ж таки менший за час, що потрібен тобі. День, як риска у вечір, ти втомлено мила, І в думках, що здається, вирують навіть у сні. Знаєш, все це робота, вимоглива справа, Мені дістаються обійми, цілунок твої. В ньому пахнеш, як літо, смак ягоди, кави, Жартуєш, смієшся і кажеш чекати мені. Так, ще декілька днів, цей період авралів, Ти впоратись зможеш, я знаю. Я просто кажу, Що я бачу, як ти дуже втомлена стала, В день новий проводжаю тебе, я цілую, люблю.   *** Знаю, эта неделя длиннее, чем силы, Но меньше, чем время, которое нужно тебе. День как чёрточка - в вечер, сбиваешься мило, И в мыслях, что крутятся, кажется, даже во сне. Знаешь, это работа, так требует дело. И мне достаются объятия, твой поцелуй, В нём ты пахнешь как лето и ягодой спелой, Ты шутишь с улыбкою, как же, конечно, рисуй. Да, ещё пару дней, это время авралов, Ты справишься милая, знаю, я просто шепчу, Что я вижу как ты очень сильно устала, В день новый тебя провож...

Бажаєш, поцілую ніжно-ніжно, Ледь дихаючи пригорнув тебе? Долоня по щоці твоїй неспішно Торкаючись під пальцями веде До губ, немов таємно, несміливо ... Очей чарівних погляд не смика, Під подих відчувати жар від тіла, Як почуття збентеженість здолав Доводять в мить до пам'яті втрачання, Заполонивши все у вирі ласк, Та вже в потоці плавного гойдання Один в одному розчиняють нас ... Бажаєш, поцілую Ніжно-ніжно? *** А хочешь поцелую нежно-нежно, Тебя обняв, почти что не дыша?.. Ладошкой по щеке твоей неспешно Ведя, и каждым пальчиком едва Касаясь губ, таинственно, несмело... Смотря в твои красивые глаза, Под вдохом ощущая жар от тела, Как чувства, все стеснения круша, Доводят в миг до головокруженья. Заполнив всё в водовороте ласк, Уже в потоке плавного скольженья С тобой друг в друге растворяют нас... Так хочешь поцелую Нежно-нежно?   Поцілунок (Kiss Craving) Поцілунок v2 (Kiss Craving)   Поцілунок v3 (Kiss Craving) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Сві...